Devil

Джек стояв спершись на балкон і курив, втупившись в одну точку. Сьогодні в нього був важкий день, утім, як і завжди. Краплі дощу вивели його із замріяності, він загасив сигарету і повернувся в кімнату. Блиснула блискавка, пролунав грім, і кімната занурилась у темряву.

— Чорт, цього ще не вистачало.
— Вистачало. — відгукнувся Чорт.

Джек охуїв. Він жив один, і гостей сьогодні в нього не було.

— Присядь, нам потрібно поговорити.
— Скажи чесно, я поїхав чи це такий жарт друзів, які зламали мій розумний будинок?
— Електрику ж вирубило, який розумний будинок, ти що тупий?
— А, ну да.

Джек присів. Дощ за вікном заспокоював його, за мільярди років еволюції люди звикли, що в дощ можна спати спокійно, адже великі хижаки не полюють у таку погоду. Але спати якось зовсім не хотілося. Джек намагався розгледіти щось у темряві кімнати, але бачив тільки свою тінь.

— Ти так примружився, ніби тобі це допоможе. — прокоментував голос.
— Мені вже мало що допоможе, якщо чесно.
— І тим не менше я тут.
— Я точно поїхав. — Джек нечасто розмовляв сам із собою, і навіть не співав у душі. Але він читав історії, як люди чують голоси в голові, а потім їх поміщають у палати з м'якими стінами.
— Це справи не стосується.
— Якої справи?
― We'll cross that bridge when we get there.
— Поїхали.
— Та ти вже.
— Дуже смішно. — А насправді смішно не було, але стало трохи спокійніше. Настільки може бути спокійно, коли з тобою розмовляє голос у голові.
— Хочеш побачити моє обличчя? — запитав голос.
— Взагалі-то не дуже.
— Це піде тобі на користь.
— Ти вмієш переконувати.
— Підійди до дзеркала.

Джек піднявся з дивана і підійшов до місця, де мало бути дзеркало. Якби було світло, можна було б помітити, що воно в старовинній рамі та наче вибивається з інтер'єру років на двісті. Одного разу він притягнув його додому з барахолки, йому воно дуже сподобалось, і ціна була чудова, і погода, і він давно хотів саме таке, наче подарунок долі. Але була темрява і видно було нічого.

— Придивися.

Джек вдивлявся в дзеркало в марних спробах щось розрізнити. За хвилину проявився силует. За п'ять деталі. Людина в дзеркалі була схожа скоріше на обтягнутий шкірою скелет.

— Моє дзеркало зламалося.
— Не зовсім. — сказала фігура.
— Сталося щось дуже нехороше.
— Ти мертвий.
— Ти маєш на увазі, що я помер і це все якийсь потойбічний світ?
— Я маю на увазі, що ти бачиш у дзеркалі своє мертве тіло. Ти помреш від раку легенів через три роки.

По картині у дзеркалі було не дуже зрозуміло, від чого помер Джек, але те, що він неживий, було ясно як день.

— Цікаво. — він заліз у кишеню і намацав сигарети та запальничку. — Ти не проти, якщо я закурю?
— Ти можеш робити все що завгодно, але я б не радив.
— Я б хотів, щоб це скоріше закінчилося.
— Ми можемо підписати контракт просто зараз, і я піду.
— Який контракт?
— Про те що ти будеш краще піклуватися про своє здоров'я, приведеш до ладу своє життя, і ось це все.
— Це не дуже диявольський контракт, не думаєш?
— Усе змінюється, чувак. Ефективний менеджмент дістався і до нас.
Відділ планування дуже стурбований потоком грішників, місць лишається все менше, і ти не найкращий кандидат для пекла. Подивися, ти начебто не робив нічого хорошого, але й поганого теж. Один раз розбив вікно в школі, був не дуже чесним із ... мммм, Алісою?
— Аліною.
— Ага, і таке інше. Загалом, зараз у нас повно достойніших кандидатів, і щоб розвантажити потік, я роблю те, що роблю. Іноді один грішник кращий за п'ять, а то й за п'ятдесят! І насправді мені така робота подобається навіть більше за колишню. Обожнюю говорити людям правду, мені цього дуже не вистачало.
— А в чому хитрість?
— Хитрість в тому, що дуже важко робити те, чого ти не вмієш. Ти ставишся до себе гірше, ніж до собаки, хоча в тебе навіть немає собаки. І навіть підпис кров'ю тебе цього не навчить. Та власне якби це було просто, я б залишився без роботи. Тепер перед тим як узятися за цигарку, ти будеш пам'ятати, що до смерті в тебе залишилося чотирнадцять тисяч шістсот цигарок, із розрахунку чотири цигарки на день. Насправді наполовину менше, безповоротні зміни почнуться десь на половині, решту ти викуриш уже за інерцією. Будеш хрипіти, задихатися, і все одно продовжуватимеш. Навіть я вас не розумію, але, напевно, ми з вами по-різному відчуваємо час. Я запишу число в контракті, щоб ти запам'ятав, у людей погана пам'ять на цифри.

Силует у дзеркалі дістав аркуш паперу і простягнув Джеку.

— Обережно там внизу кнопка, не поранься випадково. Точніше, поранься невипадково, випадкові підписи ми зараз теж не рахуємо. Тобі потрібно свідомо покласти палець на вістря, придавити, дочекатися кількох крапель крові та поставити відбиток поруч.

Джек узяв аркуш до рук і спробував подивитися на нього у світлі місяця. Видно було приблизно нічого.

— Давай я прочитаю, щоб ти не напружував очі. — Джек простягнув аркуш назад у дзеркало.
— "Я, нижчепідписаний, отримую в користування свою безсмертну душу в обмін на…"
— Стоп, стоп, стоп, стоп, я думав душа в мене вже є?
— Теоретично звісно так, але ти її десь бачив? згадував про неї хоч раз?
— Ну… еееее…
— Отож. "… в обмін на обіцянку піклуватися про своє тлінне тіло, своє майбутнє, сьогодення і минуле."
— Що значить сьогодення і минуле? Як я можу про нього подбати?
— Напевно щось значить, подумаєш потім, зазвичай на такі запитання відповіді ти знаєш сам. Це стандартний текст, щодо решти питання є?
— А, це все? начебто зрозуміло тоді.
— Ось і чудово, дописую ще "залишилося всього чотирнадцять тисяч шістсот, до перших ознак сім тисяч триста цигарок." — мрець із дзеркала простягнув аркуш назад живому.
— Я точно поїхав. — вимовив живий, придавив палець, дочекався кількох крапель крові і поставив відбиток. — Але я намагатимусь бути кращим.
— Ти хороша людина, Джек, і ти більше ніж шестерня у великому людському механізмі з виробництва та споживання грошей, у тебе є душа, і я тут, щоб тобі про це нагадати. І про те, що ти потрапляєш у те майбутнє, в яке робиш кожен крок.
— Дякую. Навіщо ти це робиш?
— На славу Сатани, звісно.

Настільна лампа в кімнаті блимнула двічі й увімкнулася. Разом зі світлом повернулося і звичайне сприйняття світу. У дзеркалі було звичайне відображення. У кімнаті була тиша. На пальці залишився слід від уколу і розмазана кров. Джек вимкнув лампу, впав на диван, заплющив очі й поринув у темряву.